Як верблюд отримав горб

У цій казці я розповім вам, як верблюд одержав свій горб. На початку століть, коли світ тільки виник і тварини тільки бралися працювати на людину, жив верблюд.

Він мешкав у Ревучій пустелі, тому що не хотів працювати і до того ж сам був ревуном. Він їв листя, шипи, колючки, молочай і лінувався відчайдушно. Коли хтось звертався до нього, він пирхав: "Гррб...", і більше нічого.

У понеділок вранці прийшов до нього кінь із сідлом на спині та вудилами в роті. Вона сказала:

- Верблюд, а верблюд! Іди возити разом з нами.

- Гррб... - відповів верблюд.

Кінь пішов і розповів про це людині.

Потім з'явився собака з палицею в зубах і сказав:

- Верблюд, а верблюд! Іди служи і носи разом з нами.

- Гррб... - відповів верблюд.

Собака пішов і розповів про це людині.

Потім з'явився віл з ярмом на шиї і сказав:

- Верблюд, а верблюд! Іди орати землю разом із нами.

- Гррб... - відповів верблюд. Віл пішов і розповів про це людині.

Наприкінці дня чоловік покликав до себе коня, собаку та вола і сказав їм:

- Знаєте, мені дуже шкода. Верблюд у пустелі не хоче працювати, та й блазень з ним! Зате ви замість нього маєте працювати вдвічі.

Таке рішення дуже розсердило трьох працьовитих тварин, і вони зібралися для наради десь на краю пустелі. Там до них підійшов верблюд, пережовуючи молочай, і почав сміятися з них. Потім він сказав "гррб ..." і пішов.

Після цього з'явився король всіх пустель Джин в цілій хмарі пилу (Джинни, будучи чарівниками, завжди подорожують у такий спосіб). Він зупинився, прислухаючись до наради трьох.

- Скажи нам, владико пустель, Джинн, - запитала коня, - чи справедливо, щоб хтось лінувався і не хотів працювати?

- Звичайно ні, - відповів Джін.

- Так ось, - продовжував кінь, - у глибині твоєї Ревучої пустелі живе звір з довгою шиєю і довгими ногами, сам ревун. З ранку понеділка він ще нічого не робив. Він зовсім не хоче працювати.

- Ф'ю!.. - свиснув Джін. - Та це мій верблюд, присягаюсь усім золотом Аравії! А що він каже?

- Він каже "гррб..." - відповів собака, - і не хоче служити і носити.

- А ще що він каже?

- Тільки "гррб..." і не хоче орати, - відповів віл.

- Гаразд, - сказав Джін, - я його провчу, зачекайте тут хвилинку.

Джин знову закутався у свою хмару і помчав через пустелю.

Незабаром він знайшов верблюда, який нічого не робив і дивився на власне відображення у калюжі води.

- Гей, друже! - сказав Джін. - Я чув, що ти не хочеш працювати. Чи це правда?

- Гррб... - відповів верблюд.

Джин сів, підперши підборіддя рукою, і почав вигадувати велике заклинання, а верблюд все дивився на своє відображення в калюжі води.

- Завдяки твоїй лінощі троє тварин з ранку понеділка змушені були працювати за тебе, - сказав Джин і продовжував обмірковувати заклинання, підперши підборіддя рукою.

- Гррб... - відповів верблюд.

- Фиркати тобі не слід, - зауважив Джин. - Ти вже надто багато пирхаєш. А ось що я тобі скажу: іди працювати.

Верблюд знову відповів "гррб...", але в цей час відчув, що його рівна спина, якою він так пишався, раптом почала здуватись, здуватись і нарешті на ній утворився величезний горб.

- Бачиш, - сказав Джін, - цей горб у тебе виріс, бо ти не хотів працювати. Сьогодні вже середа, а ти ще нічого не робив із самого понеділка, коли розпочалася робота. Тепер настала і твоя черга.

- Як я можу працювати з такою штукою на спині? - Заявив верблюд.

- Я це влаштував навмисне, - сказав Джін, - бо ти пропустив цілих три дні. Відтепер ти зможеш працювати три дні без жодної їжі, і горб прогодує тебе. Ти не маєш права скаржитися, ніби я про тебе не подбав. Кидай свою пустелю, йди до трьох друзів і поводься як слід. Та повертайся жвавіше!

Як верблюд не пирхав, а довелося йому взятися за роботу разом з рештою тварин. Однак він і досі ще не надолужив тих трьох днів, які пропустив із самого початку, і досі ще не навчився поводитися як слід.