Три кота - Залізниця

Одного разу батьки привели кошенят та їхніх друзів Гоню, Нудика і Гірчицю в парк покататися на дитячому паровозику.

Тато відчинив двері в паровозику, і друзі дружно по черзі зайшли всередину.

Коржик найперший прибіг у кабіну машиніста.

- Чур, я машиніст! - попередив Коржик своїх друзів і надів кашкет машиніста. - Ти, Компот, будеш кочегаром, Карамелька - контролером, а всі інші - пасажирами. - Коржик вручив Компоту лопату для вугілля, а Карамельці квитки.

- Поїхали! - закричали задоволені кошенята і заспівали улюблену пісеньку, взявшись за лапки. - Міу-міу-міу.

Усі кошенята зайняли свої місця і з нетерпінням чекали, коли паровозик вирушить у дорогу.

Сигнал світлофора змінив свій колір із червоного на зелений, і паровозик рушив із місця.

- Вдалої поїздки. - побажав кошенятам Тато. - Поки кошенята розважаються, можна сходити за попкорном.

Тим часом паровозик рухався залізницею. Машиніст Коржик керував паровозиком і роздавав команди. - Підкинути вугілля, збільшити швидкість!

Кочегар Компот спочатку із задоволенням виконував команди і кидав іграшкове вугілля в іграшкову піч, де замість вогню горить лампочка.

Контролер Карамелька ходила по салону паровозика і перевіряла квитки у пасажирів.

Минуло небагато часу і Компот із Карамелькою прийшли до кабіни машиніста.

- Я втомився кидати вугілля! - поскаржився Компот Коржику.

- А мені набридло квитки перевіряти! - сказала Карамелька.

- Тоді ти, Карамелька, будеш кочегаром, а Компот контролером. - запропонував Коржик.

Тепер Карамелька кидає вугілля в іграшкову піч, а Компот перевіряє квитки.

Карамельці не сподобалося бути кочегаром і вона повернулася Коржику.

- Коржику, давай, тепер я буду машиністом. - сказала Карамелька і одягла кашкет собі на голову.

Тут у кабіну машиніста увійшов Компот, зняв кашкет з Карамельки і надів собі на голову. - Ні, машиністом буду я! - сказав Компот. - Я вже був кочегаром і контролером.

Коржик не хоче поступатися своїм місцем, і Карамельці хочеться побути машиністом.

- Компоте, віддай кашкет! - закричали Коржик і Карамелька.

Компот не хотів віддавати кашкет і вирішив від них утекти. Тікаючи від брата і сестри, Компот вбіг у вагон із пасажирами.

- Поверни кашкет, це я машиніст! - кричав Коржик братові.

Здивовані пасажири Нудик, Гоня і Гірчиця з цікавістю спостерігали за кошенятами.

- А що, у кого кашкет, той і машиніст? - запитав Нудик у Гоні та Гірчиці.

Кошенятам-пасажирам теж хочеться бути машиністами, і вони вирішили приєднатися до погоні за Компотом.

Кошенята бігали по всьому паровозику, відбираючи одне в одного кашкет машиніста, так тривало доти, доки кошенята випадково не впустили кашкет у вікно, його підхопив вітер і забрав прямо до перону, де на кошенят чекали батьки.

Кошенята дуже засмутилися, адже тепер у них зовсім немає машиніста.

- Хто тепер буде стежити за дорогою? - запитала Карамелька. - Скоро має бути зупинка, але поїзд їде надто швидко.

- Може, попросимо Тата зупинити поїзд? - запропонував Коржик.

- Можна випустити позаду поїзда парашут! - запропонував Компот.

- Але в нас немає парашута! - сказав Коржик. - Є ще ідеї?

- Шкода, що поїзд не велосипед. - вимовив Нудик. - Я б натиснув на гальмо і зупинився.

- Важіль гальма! - хором закричали кошенята, згадавши, що в поїздах є стоп-кран, за допомогою якого можна зупинити поїзд.

Кошенята всі разом кинулися до важеля, натиснули на нього, і потяг благополучно зупинився прямо на пероні, де на них чекали Мама і Тато.

- Кошенята, ви так швидко їхали, що у вашого машиніста кашкет вітром здуло. - сказала Мама і простягнула кашкет Коржику.

Коржик глянув на друзів і простягнув кашкет Компоту. - Тепер ти будеш машиністом.

- А як же ми? - невдоволено сказав Гоня. - Ми теж хочемо бути машиністами!

- Я знаю, що треба робити! - сказала кмітлива Карамелька. - Ми всі будемо машиністами, але по черзі.

Усім кошенятам сподобалася ідея Карамельки, і вони, взявшись за лапки, заспівали свою улюблену пісеньку. - Міу-міу-міу.

Цього разу кожен зміг побути машиністом, а Коржику сподобалося бути пасажиром, просто дивитися у вікно і милуватися природою.