Коваль і чорт

Жив собі коваль, дуже великий п'яниця, і все, що в нього було, пропив уже. Бачить, що нема на що вже й пити, от і пішов він до нечистого свою душу відписувати. А нечистий і каже:

- Добре! А що ж ти за свою душу хочеш?

- Хочу, - каже, - щоб була в мене повний глечик грошей і щоб цілий рік, скільки б я їх не брав, вони не зменшувалися б.

Лукавий і каже:

- Гаразд, будуть у тебе гроші, а через рік я прийду по твою душу.

Приніс коваль повний глечик грошей, сховав їх у свою діжку, трохи в кишеню поклав, а там і в корчму. П'є день і ніч, уже й про кузню забув, а тут дивись - незабаром і горе приходить.

От іде раз коваль до корчми, а лукавий стрибнув йому на плечі, та й каже:

- А тепер ти мій!

А коваль відповідає:

- Твій-то я твій, та почекай-но, поки я до хати дійду, мені дещо жінці сказати треба.

- Гаразд, - каже чорт.

Увійшов коваль до хати, та й посадив лукавого на лавку, а ніхто його не бачить, і сам-то коваль не бачить; потім вийшов він із хати до сінців, а там і до корчми, та й п'є своїм порядком.

Ось лукавий чекав-чекав, і захотілося йому з лавки піднятися і йти за ним. Рвонувся чорт, а встати ніяк не може. От і давай він із лавки рватися, гальмується, смикається, так глина й летить, ось-ось хата розвалиться. Злякалася Кузнецова дружина, біжить за чоловіком до корчми й каже:

- Що ж це ти таке посадив на лавку, що хату мало не розвалить? Ступай та прибери його звідти!

Прийшов коваль і каже чортові:

- Ну, коли будуть знову гроші в кубушці, то пущу!

Каже лукавий:

- Будуть!

Взяв коваль його і відпустив. І знову грошей у нього вдосталь. Знову п'є він, гуляє, а тут і рік скоро ви ходить.

Йде коваль дорогою, а лукавий стриб йому на плечі й каже:

- Тепер ти мій!

- Посидь тут на моєму городі на груші, а я додому сходжу і візьму ніж.

- Ну, йди, та не зволікай.

Посадив його коваль на грушу, а сам пішов у корчму - пиячити.

Раптом біжить знову дружина і каже:

- Що це ти посадив у городі на груші? Була в нас лише одна тільки грушка хороша, та й то тепер зовсім, пропадає, так усю її й трусить: уже й груші обсипалися, і листя облетіло, і гілки поламалися, от уже й коріння вивертає!

Прийшов коваль, та й каже чортові:

- Ну, коли будуть знову в мене цілий рік гроші, то пущу.

Відповідає йому лукавий:

- Будуть, будуть, тільки пусти!

Ось він і відпустив. Знову завелися гроші, знову коваль п'є-гуляє. А тут і рік виходить. З'явився лукавий знову і каже:

- Ну, тепер ти мій!

- Гаразд, твій, - каже коваль. - Що ж, рушимо в дорогу-дорогу.

- Ходімо, - каже.

Підходять вони до загати, а був вечір, на небі світив місяць - от і видно від коваля тінь на землі, а біс і питає:

- Хто це з тобою йде?

- Та це мій брат, - відповідає коваль.

- А він не схопить мене?

- Схопить, мабуть, - відповідає той.

- Ну, змилуйся, сховай мене!

- Та куди ж я тебе сховаю?

- Та хоча б у гаманець.

- Ну що ж, лізь у гаманець, - і розв'язує його. Ось біс там і сховався. А коваль зав'язав його тугіше, та й кинув у воду. І сидить там чорт і тепер, а коваль додому повернувся і живе собі досі.